День сміху

Вчителька:

 - Вовочка, чому ти знову спізнився?

 Вовочка:

- Hу, Марь Іванівна, ну ви ж самі говорили, що вчитись ніколи не пізно!

....................

Вчителька:

 - Вовочка, назви яких-небудь два займенники.

 - Хто, я?

 - Молодець, Вовочка.

 ...................

 Міліціонер зупиняє машину, а за кермом виявляється його колишня вчителька.

 Міліціонер:

 - Здрастуйте, Ніно Петрівно. Діставайте ручку й папір і пишіть 100 разів: “Я більше ніколи не порушуватиму правила дорожного руху!”

 .....................

Якось на уроці англійської мови один учень запитав учителя-поліглота Олега Паламарчука:

 - Чому в Америці була зроблений і перший автомобіль, і перший літак, і перший комп’ютер, а в нас, на Україні - нічого?

 - Ну як тобі пояснити? - завагався вчитель-поліглот. - Американці - вони тупі. І тому там можна щось придумати. А спробуй щось придумати у нас, на Україні, коли всі довкола тебе мудрі!

 .....................

Вчитель запитує:

 - Що означає вираження: "Вона почервоніла до коренів волосся..."?

 Учень:

 - Це означає, що вона пофарбувалася.

............
— Мамо, сусідський хлопчик мене побив!
— Треба було дати йому здачі.
— Та я дав йому здачі ще перед тим.
...............

Учитель цікавиться:
— Чому ти не був учора в школі?
 — Ви ж казали, якщо я не виконаю домашнього завдання, щоб у школі не з’являвся…

...................

— Чому риби німі?
 — Спробували б ви, дядьку, порозмовляти під водою!

..................
— Сашко, чому в тебе один черевик чорний, а другий — коричневий? — запитав учитель у хлопчика. Ану біжи додому перевзуйся!
 — Та я вже повертався додому, тільки там теж один чорний, а другий коричневий черевик.

..................
Першокласницю, яка прийшла зі школи, питають
— Марічко, а хто за тобою сидить?
— Я не знаю, бо вчителька сказала, що назад обертатися не можна.
...................
П’ятирічна дівчинка не вимовляє «р». Дідусь, кепкуючи з неї, говорить:
— Катрусю, скажи «риба».
— Окунь, — відповіла вона.

...............
— Тату, коли я виросту, то буду полярником.
— Добре, синку.
— Я вже зараз хочу готуватись до цього.
— Як же?
— А ти щодня купуй мені морозиво, щоб я звикав до холоду.

................
— Марійко, чому ти всі цукерки поїла сьогодні? — розсердилася мати, заглянувши в буфет. Я ж просила тебе залишити ще й на завтра.
— Мамусю, ти ж вчила мене не залишати на завтра те, що можна зробити сьогодні.
................

Учитель. Іванку, чи довго живуть миші?
Учень. Це залежить від кота.

................

— То не ваш хлопчик закопує в пісок мою сумочку?
— Ні, моєї сестри. Мій — он той, що набирає води вашим капелюшком.

.....................
Маленька дівчинка (після іспиту з музики).
— Мамо, екзаменатор, певно, дуже набожний.
— Чому ти так гадаєш?
— Поки я грала, він раз у раз затуляв обличчя руками і шепотів: «Боже мій!».

......................
— Що нагадує тобі Апеннінський півострів?
— Гумовий чобіт.
— Правильно, чобіт. Тільки чому гумовий?
— Бо Італія з усіх боків оточена водою!
....................

На уроці учителька питає Максима:
— Якщо ти йдеш по вулиці й бачиш гарний сад, а в ньому багато груш і яблук, що думаєш про його господаря?
— Чи він має собаку!
....................

Одного разу, повернувшись з роботи, електрик побачив, що у сина забинтована рука.
— Що сталося? Ти чимось поранив себе?
— Ні. Я впіймав бджолу, а вона з одного кінця була не ізольована.

.....................

Дає батько старшому синові кульок з цукерками і говорить:
— Поділися з Юрчиком по-братньому.
— Як це по-братньому?
— А так: йому дай більше, а собі візьми менше.
— Е, ні! Ти краще віддай йому кульок, хай він поділиться зі мною по-братньому.